1.2.  Міграційна політика Республіки Молдова

Політика регулювання міграційних процесів зазнала певного поступу, що його зумовило переформулювання цілей міграцій­ної політики Республіки Молдова. На першому етапі (1990-1994 роки) міграцію розглядали з погляду державної безпеки, за­хисту корінного молдовського населення в контексті масової міграції з колишніх радянських теренів. Упродовж 1995-2006 років (другий і третій етапи) концепція міграційної політики не зазнала змін, проте цілі змінилися. Уряд намагається за­хистити інтереси молдован, які працюють за кордоном.

Останнім часом очевидною стала модифікація зазначеної вище концепції. Міграцію розглядають у питаннях, що стосуються вироблення політики розвитку. Компоненти сучасного етапу (з травня 2006 року) включають: постійне зважування кон­цептуальних підходів щодо регулювання трудової міграції, інституційну реформу, тісну співпрацю з Європейським Союзом, боротьбу з нелегальною міграцією та незаконною транзитною міграцією.

1.2.1.  Реформування інституцій

Хоча уряд, поза сумнівом, зацікавлений у врегулюванні міграції, не досягнуто основної мети - легалізації молдаван - тру­дових мігрантів за кордоном та їхнього правового й соціального захисту. Реформу було спрямовано на зміну пріоритетів мі­граційних політик, що розглядалися як цілісний компонент соціальної політики. Крім того, тенденція до наближення си­стеми управління міграцією Молдови до стандартів, які існують у країнах ЄС, змінила природу та функції спеціалізованого міграційного органу. Національне бюро міграції підзвітне Міністерству економіки та торгівлі, Міністерству внутрішніх справ (Національне бюро у справах міграції та біженців) і Національному бюро зайнятості. До процесу регулювання міграції та­кож дотичні Президент, парламент, Міністерство зовнішніх справ і європейської інтеґрації, Митна служба та Департамент міжетнічних відносин (Національне бюро).

Найважливішою в регулюванні міграції була робота молдовського уряду, яку він здійснював з іммігрантами, біженцями та репатріантами, а також розроблення відповідної імміграційної політики, протидія торгівлі людьми, незаконній і неконтро-льованій транзитній міграції, надання притулку біженцям тощо. Також можна простежити певне наближення до позиції країн ЄС щодо міграційного регулювання. У серпні 2006 року було створено Комітет з питань координації міграційного про­цесу на чолі з віце-прем'єр-міністром, міністром закордонних справ і європейської інтеґрації.